У реалізації проекту та проведенні заходу взяли участь : Міністерство молоді та спорту України; управління молоді та спорту Дніпропетровської обласної державної адміністрації; Нікопольської райдержадміністрації та козацької старшини організацій: Фонд «Меморіал славетного кошового отамана Війська Запорозького Низового Сірка І.Д.»; РГО «Кодацька паланка Війська Запорозького Низового»; ГФ «Самооборона Майдану в Дніпровській області»; ГО «Рада отаманів Війська Запорозького Низового».
Але треба зазначити, що сталося це завдяки активності та наполегливості отамана Кодацької паланки ВЗН Владислава Ладигіна, який і керував захдом. У якості інструкторів та викладачів спрацювали козаки серед яких і воїни АТО з вище перерахованих організацій, а також: ГО «Затопська Січ», Школа бойового гопака «Хорс» та осередок Всеукраїнської федерації «СПАС». У заході взяли участь біля 350 учасників зокрема козаків, які також прибули з різних районів та областей України для участі у таборуванні до заходу Вшанування Івана Сірка.
Коли я збирав по Нікополю джур, то знову зіштовхнувся з проблемою, що батьки не пускають на таборування на чотири доби дітей, які прагнуть до патріотичного розвитку та вдосконалення, так з усіх хто готувався поїхали тільки одна четверта складу від Нікопольського військово патріотичного клубу «Козацький десант» у складі ГО «Нікопольська Січ» рій з десяти чоловік. Були ще з Нікополя рій пластунів організації «Пласт» з керівником Костянтином Сергєєвим. Як би семінар був тільки за участю виховників без джур, то практичність семінару була втрачена, тому подяка всім хто спромоглися привести з собою джур.
В перший день відбувалися практичні заняття по таборуванню, ознайомлення з організаторами і учасниками семінару та надзвичайними краєвидами степу Великого Лугу та прохолодою річки «Чортомлик». Джури та освітяни в реальності побачили як облаштовують у степу свій побут козаки. У вечері відбулося творче знайомство «Ватра», гарно станцювали бойовий гопак джури організації «СПАС - Вихор» отаман Василь Прокопенко, а джури ГО «Молода Січ» отаман Анатолій Шеремет заспівали юморну пісню де були приблизно такі слова: «…не віддамо ми ворогам не згущену! Не печенюшку!...», що з веселим настроєм запало у свідомість надовго. Під вечір сформували осавульську службу на нічну варту за участю джур.
Треба вартувати не тільки по годино в усьому таборі, але і у своєму, тож користуючись такою нагодою, джури завжди знаходили причину поспілкуватися при зірочках, як би тільки не спати, а спавши за ніч дві, три години мабуть від тих же зірочок брали сили, бо день гарцювали що коні і так чотири доби. Харчування було централізоване, готували у великих казанах, як для себе, обозний Інгульської паланки Олег Забояк та похідний обозний Кодацької паланки ВЗН Василь Пековець за допомогою товаришів та берегинь. Смачнючий козацький борщ з салом, м'ясом та зеленю, козацький куліш, узвар, чай з сгущенкою , печивом та сиром, бували в ранці молочна солодка овсянка та інше три рази на день. Окремо готували та пригощали козацькі організації «Затопська Січ» отаман Віталій Мандик та «Козацька Варта Батьківщини» отаман Валентин Романов.
На другий день як завжди з ранку руханка, спілкування з сонечком, повітрям, землею та її природою і освячення на день майбутній річковою водою. На пляжі Співочого поля Нікопольська райдержадміністрація голова Олег Кириченко привезли на узбережжя у воду великі резинові настили щоб муляку не місити, а на берег пісок, а козаки облаштували. Також на окраїні козацького табору вирили ями, поклали бетонні плити та привезли і установили дерев'яні приберальні, тепер враховуючи існування бетонної сцени, таким чином дике Співоче поле не втрачаючи своєї природності стає вдобним до подібних заходів. Водна стихія це те, що джури відвідували по тричі на день, під наглядом дорослих козаків, навіть влаштовували у воді запливи та змагання лава на лаву залазячи верхи один на одного і стаючи в однолаву піднімали силу один одного веселим ГУ – ГА! На весь степ козацького Великого Лугу!
Це після того, як пройшли майстер клас на полі від козаків СПАСУ по підготовці та проведенні гри «Лава на лаву». Дуже зацікавив та захопив всіх майстер клас з Теренової гри, на цей раз Козацький десант Нікопольської Січі браталися у військово польовій грі з Молодою Січчю Запоріжжя, визначившись зі штабами, розставили секрети – засідки, відправили розвідку… все майже як на війні… В цей же день джури пройшли майстер класи від козаків учасників бойових дій в АТО по користуванню та мат.часті вибухових пристроїв та автомата і гранатометів, також познайомилися з ОЗК та протигазами. А що до гри – вікторини «Відун» так тут запитання та відповіді були на кожному кроці. Багато цікавого відбувалося і за планом і по за планом для джур, але найцікавіше очікувало по переду. У вечорі на Колі отаманської Ради був обраний отаман заходу, молодий завзятий отаман Сергій Тищенко передав пернач старому завзятому отаману Віталію Мандику.
Після Кола, як сіло сонечко, козаки для запалу розм*ялися лавою на лаву, а як стемніло розпочалася концертна програма організована козаками ГО «Затопська Січ». Заграла різнокольоровими вогниками імпровізована сцена, натхненно заспівали патріотичні співаки, друзі козаків Богдан Дощ з Києва та соліст гурту «Тінь сонця» Сергій Василюк, гармонійно доповнив їх наш земляк, козак Лапінського куреня Віталій Борщ, який допоміг і з апаратурою.
Ранок третього дня розпочався як завжди, але мої джури з острахом щось шепотіли, аж потім розповіли що з 2 до 3 години ночі троє з них, що готувалися на патрулювання, раптом побачили привіда у вигляді козака, який пройшов як летів через табір та розтворився у нас між наметами і вони так порішали, що це сам Іван Сірко приходив… Це надихало.
Козаки Війська Запорозького Низового, що зібралися на Співочому полі, вистроїлися у похідну колонну, по переду пішли с іконами, хоругвами та прапорами, потім джури, потім козаки, колонну супроводжували козаки на конях, які прибували у таборі і попередні дні. На Меморіалі могилі кошового отаман Івана Дмитровича Сірка джур особливо не приваблювали виступи поважних осіб таких як: епіскоп Дніпровський і Криворіжський Симеон УПЦ КП, або депутат Верховної Ради України та командир добровольчого батальйону Дніпро-1 Юрій Берёза, або зам.голови міста Нікополь Ольга Коник, яка активно сприяє втіленню програми гри «Сокіл» (Джура) у Нікополі, або, як завжди, запальний виступ Станіслава Каширного – голови ГО «Рада отаманів Війська Запорозького Низового» та інших, джур надихала сама атмосфера присутності такої кількості козаків та патріотів на такому священному для України місті.
Як сказав владика Симеон: «Це місце, це наш Ієрусалим!» Надзвичайним моментом для де яких джур став момент їх посвяти, як і для де яких бійців у козаки. Так від Нікопольської Січі прийняли посвяту: Максим Вітренко, Володимир Коряк, Кирило Бєляєв та Костянтин Хмеляр, особисто від отамана за сучасним звичаєм прийняла посвяту козацької берегині Олена Сова. Молитва, залпи гармат, покладання квітів, хвилина мовчання, проходження почесним маршем перед Батьком - славетним отаманом Війська Запорозького Низового Іваном Сірко.
На Січі Співочого поля розгорнулися виставки різних майстрів, особливо приваблювали Нікопольські майстри зброярі такі як Олексій Стиран та Сергій Руденко, вони прямо на полі розгорнули ковальню та прийнялися виробляти з металу сувеніри. Після обіду почали концертну програму з виступами колективів відділу культури, а потім Джури переймали досвід з показових виступів козацьких організацій по прийомам володіння козацьким двобоєм та козацькою зброєю. Як завжди порадував виступом наш земляк Василь Тирса, знову зібравши своїх вихованців та побратимів по майстерності. Знову СПАСівці літали як характерники, завзято виступили школа «Хорс» та інші. А «Хорс» на чолі з отаманом, воїном АТО Сергієм Тищенко виступили ще і з сучасною військово тактичною підготовкою та сучасною зброєю. Джури, крім іншого, також стріляли з пневматичних гвинтівок, могли приміряти військове спорядження, ще раз роздивитися потримати зброю.
В останній день в районі обіду на окраїні табору виникла пожежа, загорілася суха трава у посадці, козаки не дали вогнищу розійтися навіть на десять метрів, досвіт гасіння пожежі вже є з 2013 року, в цьому джури також отримали досвід миттєвої мобілізації та колективного наступу на вогнище, після чого, дерева пополивали водою з річки, а землю що горіла перекопали. Коли вже по від’їзду перепитував джур про їх враження, то вражень у них залишилося дуже багато на все життя, всього не перекажеш. Із всіх хто був зі мною тільки один сказав, що устав та хоче додому, інші хотіли залишатися ще, казали: «…як би тут так було завжди, тут би і жили!»
Після обіду впорядкували територію наметового табору та потихеньку роз'їхалися, але в душі на завжди у джур залишиться матінка – Січ та батько – Великий Луг. Велика подяка всім хто допомагає та завітав до цього заходу з повагою до Української історії та козацтва! Слава Україні!...
Отаман ГО «Нікопольська Січ»,
секретар ГО «Рада отаманів
Війська Запорозького Низового»,
керівник НВПК «Козацький десант»
Олександр Шевченко.
