Міська газета «Нікопольська правда», заснована ще 1917 року, може зникнути: таке рішення хочуть прийняти депутати міської ради на сесії, що запланована на кінець лютого. Наприкінці січня народні обранці вже прийняли рішення про ліквідацію КП «Видавничий центр», який і випускав видання.

Свої дії аргументують тим, що, попри достатнє фінансування, газета має низькі тиражі, а торік і взагалі виходила лише 4 рази. Та побутує й інша думка: три роки газетою ніхто не займався, а на посаду редактора з подачі міського голови призначили некомпетентну особу, яка практично не з’являлася на робочому місці.

Та попри фактично оголошений вирок, у Нікопольській регіональній організації журналістів сподіваються, що на лютневій сесії депутати врахують останні аргументи і таки дадуть шанс на життя газеті.

– З погляду права міська влада діє правильно – сенсу утримувати збиткове підприємство немає. А от моральний бік справи не такий і простий, – переконаний голова Нікопольської регіональної організації журналістів Володимир Глядченко. – Три роки призначений міським головою редактор не виконував своїх прямих обов’язків. Не випускав газету, не дбав про розвиток видання. Словом, не проявив жодних професійних чи менеджерських якостей.

Депутати, як запевняє Володимир Петрович, із року в рік своїми рішеннями на сесії спрямували достатню кількість грошей, щоб забезпечити і друк газети, і утримання приміщення, і виплату заробітної плати.

– Тож у редактора просто не було стимулу, щоб напружуватися – зарплату й так отримає. Жахливо й те, що колектив він сформував фактично з власних родичів, взявши на роботу дружину, сестру та ще кількох знайомих, – відзначає пан Володимир. – Я ж як голова місцевої організації журналістів і просто як колега постійно відправляв його на різноманітні професійні тренінги, семінари, намагався допомагати й підказувати в роботі, та користі це не принесло.

У лютому 2017 року редактор звільнився. Нині його обов’язки виконує бухгалтер Оксана Руденко, яка лишається єдиним працівником газети, адже решта звільнені від 31 січня.

– У «Нікопольську правду» прийшла ще в 2013 році, нині ж практично займатимуся ліквідацією підприємства. А далі – на біржу праці, – говорить пані Оксана. – Чому таке спіткало нашу газету? Вона просто була нецікавою для місцевих жителів, її не хотіли ні купувати вроздріб, ні передплачувати, адже друкували здебільшого постанови та регуляторні акти міської ради. Платити за таке майже 10 гривень на місяць ніхто не буде.

Депутат Нікопольської міської ради Максим Юхно каже відверто: газета занепала, бо нею ніхто не займався.

– Цей процес почався ще з 2015 року, у 2016-му, коли побачили, що видання втрачає потужності, вирішили якось підтримати газету, говорили про нову редакційну політику, збільшення тиражів і таке інше. Проте з цього нічого не вийшло. В 2017 році кожен з депутатів зробив собі й рідним по дві-три річні передплати. Та в підсумку за рік отримали лише кілька газет, – говорить Максим Сергійович. – Моя думка така: керівник просто убив газету. І на жаль, не поніс за це жодної відповідальності.

А далі Максим Юхно зауважує, що, крім редактора, винна й міська влада, яка не контролювала дії головреда.

– Фінансування було достатнім – щопівроку спрямовували п’ятсот тисяч гривень. Але як ці кошти освоюються, ніхто не контролював, – каже пан Максим. – На одній із сесій пропонував колегам продати бренд «Нікопольської правди», щоб газета жила й далі. Та, на жаль, у тому стані, в якому видання є нині, воно просто нікому не потрібне.

Попри сумні факти і раціональність рішення міської влади, в Нікопольській організації Спілки журналістів здаватися поки що не збираються і боротимуться за газету до останнього.

– Поки останньої крапки не поставили, ще є шанс. Зрештою, це рішення міська влада не повинна ухвалювати самотужки, адже вони збираються ліквідувати одну з найстаріших газет країни! – говорить заступник голови Нікопольської регіональної організації журналістів Юлія Бєлік. – Тож варто було б провести громадські слухання і спільно з містянами вирішити подальшу долю видання.

Джерело: НСЖУ

Ранее мы писали:

Запомнят ли Никопольчане Андрея Фисак и как убийцу Никопольской правды? В буквальном смысле