Витонченість слова, легкість і бездонність відтінків кожної рими – все це поетеса Олена Левченко, яка представила рідному Покрову свою «Філософію крил».
Сам на сам з читачем, відкрита в емоціях і почуттях, Олена Левченко ділилася з земляками найсокровеннішим – своїми віршами. Тендітна постать біля мікрофона, книга і цілий всесвіт образів, світлих та прозорих. Вона вела за собою, посвячуючи у філософію мрій, сподівань та надій. Все, як і обіцяла, коли запрошувала на презентацію своєї поетичної збірки: «Місто, у якому пройшло моє дитинство, у якому було безліч злетів, закоханостей у цей світ, везу тобі свої вірші! Читатиму, розповідатиму, світитимусь для вас!»
Випускниця дев’ятої школи, сьогодні Олена Левченко поетеса зі своїм неповторним почерком. Її вірші завжди дивували глибинністю, про що говорять вчителі Надія Волик, Ніна Якимова.
«І вірші полилися рікою» - напише вона вже зараз, хоча вірші лилися ще з дитинства.
"Хворію віршами з самого дитинства. З рядками прокидаюся серед ночі, з ними ж кочую місцевим транспортом і виконую всю щоденну рутину. Якась розсіяність, хаотичність і вітер в мені, їй-богу".
Переможниця-школярка обласного конкурсу «Собори наших душ», вже у 2012 році студентка Київського національного університету ім..Тараса Шевченка, Олена стала «Поетесою року», за рішенням київського журналу «Мова та історія».
Її поезії прочитані у Франції, Балканах та Греції, очікувані вдома, у Покрові. Бо кожен вірш – то одкровення про те, що хвилює і бентежить, бринить у душі. Це саме той сплеск справжньої літератури, яка не залишає байдужим – закоханість у рідне слово, свою мову.
На презентації «Філософії крил» Олена зізнавалася у любові до свого рідного дому, вчителів. Присвячувала вірші батькам, присутнім у залі, запрошувала до відкритого мікрофону юних поетів, як до можливості відкрити свій внутрішній поетичний світ.
Пишалася своїм містом, яке радує змінами, новим обличчям, наголошуючи, - «Не взнаю його!» Бажала Покрову запалювати нові зірки – юні таланти і обіцяла повернутися знов...
