Бесплатно модули и шаблоны DLE скачать шаблоны для веб сайтов


В газету от читателей

Андрій Клос: Синдром „визволення”?

Кожен ворог йде нас „визволяти”.
Та для себе землю він краде.
На могилу землю буде мати.
На могилі воля розцвіте.
Майже народна пісня.

„Білі плями” в історії є навіть тоді, коли, здавалось би, усе зрозуміло. Але найбільше не  плям, а скоріше кліше, штампів. Раз виготовили і можна багаторазово використовувати, до місця і не до місця. Зручно. 
Декомунізація – формальна та часткова, така є. А, як є, наприклад з декомунізацією в історії?

 Андрій Клос: Синдром „визволення”?

Кліше – „8 лютого 1944 року – День визволення Нікополя”! „Ура”!  „Ура”! Проте, варто замислитись не лише від кого визволились, про це вже багато написано. Але, й також чи, насправді, відбулось „визволення”?
 
Почнемо майже на чверть століття раніше події, яка нас цікавить. 1920 рік після кількаразових спроб Червона Армія окуповує Україну. Встановлюється радянська окупаційна адміністрація в форматі Української РСР. Більшовицька пропаганда називає це „Урочистим шестям Радянської влади” і навіть „визволенням”. Наслідок цього „шестя” сотні тисяч загиблих, в тому числі еліта суспільства, крах економіки, жевріюче сільське господарство в тенетах „продразвьорсток” і „продналогов”. Наступного ж, 1921, року перший голод. Далі гра в НЕП. 1930 – розкуркулення – руйнація основ сільського господарства, сотні тисяч трудового селянства заслані на спецпоселення до Сибіру.
 
Суцільна колективізація – рабська праця в колгоспах та необмежена можливість окупаційної адміністрації щодо вивезення продовольства з сільських районів. Наслідок – Голодомор 1932–1933 років – мільйони померлих. 1937 рік чергова хвиля масових репресій. Стандартна ситуація на окупованих територіях. Можна лише уявити, що це відбулося протягом такого ж періоду, як від 1990-х  років до сьогодення. Всі все бачили і все пам’ятають.
 
У 1941 році радянська окупація змінилась нацистською. Ці окупанти теж називали себе „визволителями”. Навіть був плакат з зображенням А.Гітлера і написом „Гітлер визволитель”.
 
Колгоспи, як зручну форму експлуатації рабської праці зберегли. Хоча, багато з тих, хто був розкуркулений і не засланий до Сибіру, нарешті змогли повернутися до свого дому, з якого був репресивно виселений. У 1996–1997 роках під час еколого-етнографічної експедиції в селах вздовж річки Базавлук, особисто чув від  бабусь, які пережили Другу світову, пошепки сказане - „оце хоч при німцях і пожили”. Далі йшов перелік одягу та простих побутових речей, які за радянської влади взагалі не були доступні.
 
Крім того, навіть більше, 16 лютого 1942 року вийшло розпорядження А.Розенберга „Новий порядок землекористування”, в якому йшлося про ліквідацію колгоспів, скасування усіх законів, деректив і постанов радянського уряду, що стосувались створення, керування та ведення колгоспів, земля переходила до відання нацистського управління з подальшою передачею селянам у приватну власність. Насправді, це залишилось лише декларацією, але радянські окупанти навіть декларативної надії не давали.  
 
Декомунізація відбувалась протягом одного сільського сходу на якому самі мешканці села обирали старосту і начальника поліції. Це нагадувало порядки царських часів і відрізнялось від попередньої окупації, коли сільське керівництво призначалось, або присилалось радянськими адміністративними органами.
 
Українізація мала рівень, який навіть і не снився сучасній „незалежній” Україні. Це були газети, театри, школи, тощо.
Але, без ілюзій – окупація є окупація і на цю тему багато написано.
А тепер до питання, що нас цікавить безпосередньо. У сьогоденні на державному і місцевому рівні є кола, які пропонують і надалі називати зміну нацистської окупації радянською – „визволенням”. 
 
У цьому випадку варто нагадати, що разом з Радянською Армією, в Україну повернувся усе той же радянський окупаційний режим, що був витіснений нацистським окупантами у 1941 році. 
 
І не зрозуміло, у чому ж фокус? Бо виникають питання. Що до 1941 року – окупанти, а у 1944 році вже „визволителі”? На своєму місці залишився той же Й.Сталін. Таж сама компартія, усе також „керувала і спрямовувала”. Чергові хвилі репресій та голод 1946 року – це вже після „визволення” 1944. Що ж змінилось? А нічого. Гра словами у вигідному комусь ключі для подальшого запаморочення умів та душ людей. Ганебне прагнення продовжувати привчати нас радіти своєму горю. 
 
Може і з „визволенням” пора вже розібратись? Нам забивають голови сміттям все тієї ж комуністичної ідеології. Спекулюють пам’яттю загиблих. Ні в якому разі не применшую ролі солдат будь-якої армії. Вони воювали і гинули у більшості випадків не за власні інтереси, будучи поставлені тоталітарними системами в рамки тих чи інших військових формувань. А, системи вже визначали окупаційні дії.
Настав час називати другу радянську окупацію – другою радянською окупацією, але ніяк не „визволенням”. Визволителі не приносять репресії та голод.
 
Окупанти та їх прислужники найчастіше для приховання окупації вживають кліше „визволення” і закотивши очі верещать „дєди воєвалі”. Офіційна влада їм і надалі підтакує. Чому так? А може, нічого і не змінилось? 
 
В Крим і на Донбас знову прийшли все ті ж „визволителі”. Вони топчуть нашу землю під все тими ж червоними знаменами і славлять КПРС і Й.Сталіна. Наслідок в сьогоденні – лише в Нікополі число загиблих земляків вже йде на десятки. 
Синдром „радянського визволення” треба ліквідовувати.
Андрій Клос
  • Категория: В газету от читателей
  • Автор: Виктор Артеменко,Дата публикации: 6-02-2017, 09:48Просмотров: 2 332 Комментариев: 6
  • Теги:
    ПОХОЖИЕ НОВОСТИ
    Ошибка!
    Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
    Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.


    •             
      Посетители | Offline
      Все очень верно сказано. Жаль что сейчас многие прячут голову в песок и не говорят правду вслух о семидесятилетней оккупации Украины российским коммунистическим режимом. В 1991 году сраным патриотам из РУХа не хватило смелости(или желания) взять за горло коммуняк и продавить решение о возобновлении независимости УНР, а не об образовании республики Украина, чем была перечеркнута вся украинская история и фактически легализована 70-летняя оккупация УНР. И никто не говорит о расстрелах украинцев, насилии, мародерстве и пр. издевательствах "доблестной" Красной армии во время форсирования Днепра со словами: "Вы здесь жили при немцах, значит все предатели". Россия нас тогда ненавидела, ненавидит и сейчас. А так наз. российские вызволители с радостью выполняли приказы своих командиров. Зато в советских школах людям втюхивали другую инфу - о якобы зверствах ОУН-УПА, что никем не доказано кроме отдельных случаев(в семье не без урода). Но в Красной армии беспредела было намного больше. Точно так же сейчас работает путинская пропаганда в России. Но правду не утаишь.

      Регистрация: 27.10.2014

      Новостей: 0

      Коментариев: 1 543

    •             
      Анатолій Сиротенко (6 февраля 2017 16:47)
      Посетители | Offline
      Політикани спекулюють на Перемозі і ветеранах другої світової.

      Регистрация: 1.04.2015

      Новостей: 1

      Коментариев: 910

    •             
      Дмитро Осика (7 февраля 2017 01:06)
      Гости |
      Дякую панові Андрію Клосу за прекрасну публікацію!

      Регистрация: --

      Новостей: 0

      Коментариев: 0

    •             
      Палыч (9 февраля 2017 10:47)
      Посетители | Offline
      Придурки в истории рождаются парами, они порождают себе подобных, которые не разбираются в простых вещах. Когда русские в Сталинграде и под Москвой с автоматами--это освободители и победители, а когда они с автоматами в Прибалтике, в Польше, в Чехии и в Украине--это захватчики. Это касается как Сталина, так и Гитлера с Путлером. Так давайте отдельно праздновать победы и скорбить об угнетении.

      Регистрация: 9.11.2013

      Новостей: 33

      Коментариев: 484

    •             
      Александр Рыбаков (9 февраля 2017 17:39)
      Посетители | Offline
      Клише ставят на одном месте у коня , чтобы не перепутать, кто чьих будет. Статья явно заточена под определенный цели и задачи , а именно поделить на тех и на этих…… И не нужно смешивать репрессии Сталина , голодомор с форсированием Днепра и освобождением Никополя . Действительно 8 февраля 1944 - День освобождения Никополя от немецко фашистских войск и их приспешников, то есть предателей перешедших на сторону врага. Но это праздник для тех чьи деды, мужья, братья , сестры и отцы погибли в Великой Отечественной войне . Это не все , но их не мало. Вот статья и фильм опубликованный здесь, на сайте « Город Никополь» в День Освобождения Никополя 8 февраля 2012 года.
      События / С Днем Освобождения, Никополь! (видео архив) (7-02-2012, 16:41)

      8 февраля наш город отмечает 68 годовщину со дня освобождения Никополя от немецко-фашистских захватчиков.
      В День освобождения города пройдут торжественные мероприятия, как дань памяти тем, кто положил свое здоровье и отдал жизни за то, чтобы сегодня мы жили под мирным небом.
      Битва за Никопольщину началась еще в начале декабря 1943 года в 40 км севернее Никополя, у села Лебединское, и только 8 февраля советским войскам удалось освободить наш город от фашистских захватчиков.
      В боях за Никополь погибли и умерли от ран 547 бойцов и командиров Красной армии. А в боях за Никопольский плацдарм свои головы сложили 35 тысяч воинов освободителей.
      Память о подвиге ветеранов, защищавших нашу Родину, останется в наших сердцах и сердцах грядущих поколений, навечно.
      Фiльм створено за iнiцiативи i сприяння народного депутата Михайла СОКОЛОВА

      Велика вдячнiсть Нiкопольському державному краезнавчому музею та особисто заступнику директора Мирославу Жуковському за наданний матерiал
      Материал разместил(а) - redaktor
      http://www.nikopol.dp.ua/deve/267-s-dnem-osvobozhdeniya-nikopol.html
      Посмотрите фильм и подумайте над многим в том числе и над тем, почему ВДРУГ, в том году спустя всего 5 лет , День освобождения Никополя уже никого ЗДЕСЬ не заинтересовал… И вроде и праздник уже не праздник...Все течет и все меняется , кто-то в воздухе переобувается.....Но, дело такое ....

      Регистрация: 10.02.2015

      Новостей: 97

      Коментариев: 2 291

    •             
      Алексей Вайс (10 февраля 2017 07:25)
      Читатели | Offline
      "Дякую панові Андрію Клосу за прекрасну публікацію!"

      Прочитал эту прекрасну публікацію.
      Как в гавно вступил.
      -„оце хоч при німцях і пожили”-
      Скажу грубо - это же полный п..дец.

      Но всё проходит.
      И это пройдёт.
      А всех Никопольчан поздравляю с Днём освобождения Никополя.
      От захватчиков, барыг, дебилов и людей со справками.

      Регистрация: 10.05.2016

      Новостей: 4

      Коментариев: 114

    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.