Ми, офіцери управління оперативного командування «Схід», протягом двох років спостерігаємо за судовим процесом у справі щодо трагічної загибелі 40 десантників 25 окремої повітрянодесантної бригади та дев’яти членів екіпажу борта ІЛ-76, які загинули внаслідок жахливого і підступного терористичного акту 14 червня 2014 року.
Ми висловлюємо глибокі співчуття родинам загиблих Героїв, які виконали свій обов’язок та стали на захист Батьківщини, коли ворог ступив на нашу землю. Ми, знаємо що таке втрачати бойових побратимів і цей біль буде завжди у наших серцях. Однак, війна триває і, на жаль, це не останні її жертви…
Вже два роки судять офіцера Збройних Сил України генерал-майора Віктора Назарова. Його звинувачують у службовій недбалості, однак досі слідством не встановлено причини катастрофи: не з’ясовано хто збив літак і з якої саме зброї. Обвинувачення наполягає на тому, що генерал Назаров не вжив заходів для убезпечення повітряних перевезень для забезпечення оточених військ у луганському аеропорту.
Нагадаємо, до оточених сил у луганському аеропорту було здійснено 18 успішних перевезень, всі вони здійснювалися з урахуванням обставин, які склалися на той час. Борти, які залучалися до перевезень, були укомплектовані досвідченими екіпажами і неодноразово здійснювали посадки, у тому числі у ніч до катастрофи та безпосередньо у ніч катастрофи.
Генералу Назарову інкримінують те, що він не врахував інформацію про наявність ПЗРК у бойовиків, однак, як виходить з матеріалів справи, ця інформація встановленим порядком йому доведена не була. Тим не менш, вже мали місце застосування ПЗРК по літакам і гелікоптерам у зоні проведення АТО, і для зменшення імовірності ураження, літаки, що здійснювали постачання сил у луганському аеропорту виконували комплекс заходів для уникнення ураження з ПЗРК. Для цього посадки здійснювалися вночі, з підвищеною вертикальною швидкістю та вимкненими посадковими вогнями – це мінімізувало можливість обстрілу з землі. Ці заходи довели свою ефективність – всі борти, які сідали за так званою «афганською» схемою, здійснили успішні приземлення, у тому числі здійснив успішну посадку перший з трьох літаків, які перевозили десантників 25 окремої повітрянодесантної бригади 14 червня.
Згідно матеріалів справи, загиблий борт не побачив злітно-посадкову смугу через відмову генератора, що живив її освітлення. Екіпаж ухвалив рішення заходити на друге коло за стандартною схемою посадки та увімкнув посадкові вогні, після чого був атакований з ПЗРК та великокаліберної автоматичної зброї. Це підтверджується записом камери відео спостереження, яка зафіксувала момент катастрофи.
Це війна, і війна не буває без жертв. На жаль загинули 49 наших побратимів, які не повернуться до своїх родин. Наразі на лаві підсудних знаходиться генерал Назаров якого судять за те, що він на посаді начальника штабу антитерористичного центру не зберіг 49 життів. І на лаві підсудних знаходиться він, а не ті, хто вчинив цей терористичний акт.
За такою логікою можна судити будь-якого командира, чий підрозділ зазнав втрат під час бойових дій. Це неприпустимий прецедент у країні що зазнала військової агресії і боронить свою свободу і незалежність.
Судити командира можна і треба за зраду чи боягузтво у бою.
Судити командира за служіння і захист Батьківщини – неприпустимо.
1 комментарий