Розлюби, якщо погляд мій серед зими десь загубиш,
І не плач ти дарма, хоча, сльози вгамовують біль.
Розлюби і забудь за волосся, за руки й за губи,
Просто вимкни відразу не знятий по-людському фільм.

Розлюби і забудь, бо негоже страждати роками,
Цей малий епізод помісти у табличку «архів».
Ми розрушили все, лиш легенько махнувши руками,
І в пасиві добавилось ще кільканадцять гріхів.

Розлюби, якщо раптом огорне чи смуток, чи втома,
Не давай слабину, не для них я тебе так беріг.
Розлюби, але знай, я на тебе чекатиму вдома,
І надіюсь, колись переступиш наш спільний поріг.