21  січня 2013 року в Нікополі, біля пам’ятника В. Леніну, що  біля міськвиконкому,  відбувся  мітинг  протесту  проти  комуністичної  ідеології. Захід ініціювала Нікопольська «Студентська «Свобода», і до нього долучились  представники  опозиційної  громадськості  міста. В ньому взяли участь  близько 50 чоловік. Перед  початком  заходу  націоналісти встановили біля підніжжя вінок з колючого дроту та написом на чорній стрічці: «Окупанту і  кату  українського  народу» 

Голова  «Студентської «Свободи»» Дмитро Мельников  заявив:

     «Сьогодні ми зібрались  на акцію протесту  проти  комуністичної  ідеології,  комуністичної  партії, яка  нині  прикидається опозиційною, а насправді  в усьому підтримує  дії  чинної  влади  в  особі  партії  регіонів.   Приводом  для цього зібрання  стала   річниця  смерті Володимира  (Ульянова) Леніна. Сьогодні  виповнюється 90 років з дня  його смерті – смерті  людини, яку  протягом  чи не півстоліття  намагались  підняти  на рівень  Бога, нав’язуючи  людям легенду про  «вождя  світового пролетаріату».   Насправді ж ця людина  була одним  з головних  організаторів збройного  перевороту  25 жовтня 1917 року . В подальшому  він -  ініціатор червоного терору та примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів, так званої «продрозверстки», яка стала головною причиною Голоду в Україні 1921–1923 р.; знищення  приватної власності  як  такої,  руйнування церков, масового  вбивства священників та  конфіскації  церковних цінностей.

Зібравшись  сьогодні тут,  ми показуємо, що за весь час  правління Радянської влади  дух справжніх  патріотів  не був  знищений.

 Ми вважаємо, щоЛенін – це кат українського народу, котрий видав наказ насильно вилучати і вивозити хліб з України  в 1918  році, одночасно затягуючи з дозволом допомогти  голодуючому українському населенню  Американській  адміністрації  та  іншим  міжнародним організаціям.

Ленін був ініціатором  червоного терору , котрий в Україні розпочався у січні 1918 року  з вторгнення в Україну червоногвардійських загонів Муравйова. З цього моменту насильство і терор стали основними методами утвердження тут Радянської влади. За висловом Володимира Короленка,  арешти і позасудові розстріли політичних опонентів під приводом боротьби з контрреволюціонерами  тут стали звичними, «побутовим явищем» радянської дійсності.

 Дії  червоногвардійців  в Україні відрізнялися особливою жорстокістю. Наприклад, Харківське ЧК  використовувало скальпування  і знімання  шкіри  з кистей рук, в Полтаві і Кременчуці священнослужителів саджали на кіл. У Катеринославі застосовували розп’яття й побивання каменями.В Одесі офіцерів прив’язували ланцюгами до дощок, вставляючи  в топлення й жарячи, або розривали навпіл   колесами лебідок, або опускали по черзі в казан з окропом й у море.  Це все робилось під приводом боротьби з ворогами революції, а насправді було справжнім  розбоєм, злочинами  від влади.

Ленін вважав питання контролю над Україною, її хлібом та донбаським вугіллям питанням життя і смерті російської більшовицької революції. З цих міркувань він  видав 3.12.1917 «Маніфест до українського народу»  з ультимативними вимогами до Української Центральної Ради» та організував більшовицьку інтервенцію в Україну взимку 1917-18 років.

На мітингу виступили:

                * член Нікопольської  студентської свободи Єгор Баршак

                *представник від Нікопольського осередку ВО «Свобода» Біла Іванна

                *голова  жіночої  організації «Берегиня» ГО «Козацька варта Батьківщини», член ВО «Свобода»  Біла Тетяна

               * отаман  громадської козацької  організації «Козацька варта Батьківщини», член ВО «Свобода»  Валентин Романов.

                Одна з юних учасниць заходу прочитала вірш  «Кругом комуністи».

            Виступали ще кілька прихильників націоналістичної  ідеології.

        На мітингу було  прийнято Резолюцію з вимогою до міської влади демонтувати   всі три пам’ятники  Леніну, які є в нашому місті, і перейменувати  вулиці міста, які носять імена катів  українського народу, на їхні історичні назви або назвати іменами героїв – борців за свободу і незалежність України.

            Завершився мітинг співом Гімну  України акапельно.

            Не обійшлося і без курйозів. Під час виступу одного з учасників до пам’ятника підійшов голова нікопольських комуністів Багрій і  намагався прибрати  від нього квіти, покладені  до пам’ятнику. Міліціонери, які чергували  під час заходу, не дозволили  цього зробити, і квіти повернули на місце. Очевидно, пан комуніст не зрозумів, що то був букет від когось із його однодумців, і хотів  таким чином висловити свій протест  проти  зібрання націоналістів. Але справедливість таки  відновилась: поривом вітру  квіти  віднесло вбік, а біля підніжжя постаменту залишився лише вінок з колючого дроту. Так і сталося: кат українського народу отримав по заслугам – лише вінок з колючого дроту.

                            «Кругом комуністи»                                                                     

Кругом комуністи, а я не боюсь,

І правда  нам стукає в двері.

Вкраїну збезчестив Радянський союз

І кат, більшовик – Ульянов Ленін.

Везли на Сибір мілліони сердець,

Палили вогнем наші хати.

Концтабір чи розстріл-такий ось кінець,

Для тих, хто не прагнув мовчати.

Так викинем все це сміття за поріг,

Загоїмо рану криваву,

Й збудуймо для себе й нащадків своїх

Вкраїнську за духом державу!

З виступу  Іванни Білої:

Сьогодні склалася наступна ситуація, що памятників, вулиць, адміністративних назв, присвячених комуністичним злочинцям в декілька раз більше, ніж тих, що названі іменами діячів українського національного визвольного руху. Радянський Союз зник, але ми продовжуємо жити в оточенні комуністичної пропаганди, яка має прямий вплив на свідомість людей.

Від місцевої влади немає чого очікувати відповідних кроків, адже вони сьогодні продовжують справу людиноненависницького комуністичного режиму - цілеспрямованого винищення українського народу.

З виступу Валентина Романова:

«Абсурдність ситуації, коли  пам’ятники Леніну  стоять в наших містах, можна показати на прикладі.  От якщо у якійсь хаті повісився чоловік, а його родичів, які в ній  живуть, примушують зберігати петлю в центрі хати. При цьому поклонятись їй і обожнювати. Це ненормальна ситуація, тому ми і вимагаємо від місцевої влади демонтувати всі пам’ятники  Леніну  і перейменувати вулиці, які носять назви катів українського народу. »

З виступу Тетяни Білої:

«Те, що ми сьогодні тут зібрались, свідчить про те, що той жорстокий, антиукраїнський  режим, який запровадив в Україні  В. Ленін, не зміг знищити  наш народ. Український народ живий, і тепер настав час боротись за наше право жити в сильній незалежній  державі Україна. Я хочу зачитати вам цитату Леніна, яка особисто мені відкрила очі на цю людину (мовою оригіналу). «Допустим, что у нас в России около 15 миллионов крестьянских  земледельческих семей, считая прежнюю Россию, до того времени, когда хищники оторвали от неё Украину (…) Из этих 15 миллионов, наверне, около 10 миллионов бедноты (…). Около 3-х миллионов надо считать среднего крестьянина, и едва ли більше 2-х миллионов  кулачья, богатеев, спекулянтов хлебом. (…) Беспощадная война против этих кулаков! Смерть им! Ненависть и презрение (…) » (Телеграмма Главкому. В Серпухов. 29.11.1918 г.- В. И. Ленин. Сочинения. – Изд. 4-е. – М. – 1950 – Т. 28. – С.205.)   Тобто саме Ленін  сіяв ненависть серед людей і  закликав до вбивства мільйонів! А ми чомусь маємо зберігати його пам’ятники?!  І ще одна цитата: «Единственный момент, когда мы имеем 99 из 100 шансов на полный успех разить неприятеля наголову и обеспечить за собой необходимые для нас позиции на много десятилетий. Именно теперь  и только теперь, когда в голодных местностях едят людей и на дорогах валяются сотни, если не тысячи трупов, мы можем (и поэтому должны) провести изъятие церковных ценностей с самой бешеной и беспощадной энергией, не останавливаясь перед подавлением какого угодно сопротивления… Чем большее число  представителей духовенства  (…) удастся нам по этому поводу расстрелять, тем лучше: надо именно теперь проучить эту публику  так,  чтобы на несколько десятков лет ни о каком сопротивлении они не смели и думать.»  (Известия ЦК КПСС.-1992.-№4.-С.192.)   Отут якраз Ленін був правий: кілька десятків років минули, і народ піднявся. Ми зрозуміли, що маємо право  жити в сильній, незалежній правовій державі Україна. Для цього кожен з нас має розповідати своїм знайомим,  друзям, родичам, колегам правду про те, що саме Ленін запровадив у нас такий жорстокий, кривавий  режим, коли безневинно  загинули мільйони українців. Дуже важко людям міняти свої погляди, але якщо ми, кожен з нас, буде нести правду про цю комуністичну ідеологію, ми зможемо переламати ситуацію і збудувати сильну, незалежну правову державу Україна.»

Татьяна Белая