1989 рік. Святкування 500-ліття українського козацтва. Під Капулівку, до могили Івана Сірка з`їхалася вся Україна. 
Вирувало грандіозне свято, якого в такому обмірі потім вже ніколи не буде. У повітрі майже фізично розлита свята воля. Дихається легко, виростають крила.
Саме в цей день і цього року була задумана "Затопська січ", як нова козацька організація Нікопольщини.

Ідея втілювалася в життя поступово. Спочатку це було щорічне святкування на березі затопленого марганцевого кар'єру під селом Старозаводським Дня Незалежності з підняттям прапору та співанням державного гімну, святкування Покрови на могилі Івана Дмитровича Сірка. Поступово кількість однодумців зростала і коли в 1994 році організаційно була оформлена "Затопська січ", то в реєстрі стояло 32
підписи козаків.

На козачому Колі було прийнято рішення про її найменування, прапор, клейдони, січову пісню-марш. Було обрано отамана - ним став Віталій Мандик, який з тих пір став незміним ватажком затопського козацтва.
Одночасно з огляду на невизначенність і розкол в лавах українського козацтва було прийнято рішення про невходження до будь-якої з його числених гілок.

Чому саме "Затопська січ", а не якась інша? Брати славу пращурів через відродження назв Січей, які колись існували на нашій землі, ми не мали права, бо вона здобута в боях, полита кровю за волю України, і нам ще довго треба вчитись, гартуватись, щоб навіть носити славне імя - козак.
Козаки ж в силу обставин, створювали нові Січі, обирали й нову назву, ніколи не повертаючись на старі стоянки, а головне, що випадково, на все воля Божа, не заплямувати слави попередників.
"Затопська січ", за давнім звичаєм, вказує на місце її знаходження (озеро Затопка).